Jun 05th


№ 3 (37) 2019

Низькоренінова форма артеріальної гіпертензії як варіант полірезистентності до терапії. Успішний досвід лікування

УДК 616.12–008.331.1–07


 Батушкін В. В.1, Герман Н. А.2

 1ВПНЗ «Київський медичний університет», м. Київ, Україна

2Київська міська клінічна лікарня № 5, м. Київ, Україна


 Batushkin V. V.1, Herman N. A.2

1Kyiv Medical University, Kyiv, Ukraine

2Kyiv City Clinical Hospital No. 5, Kyiv, Ukraine

Low-­Renin Hypertension, Poly-­resistant to Therapy. The Experience of Successful Treatment


The case of low-renin arterial hypertension (AH) resistant to basic drug therapy is presented and the algorithm of proper drug treatment is provided.

 A female patient 72 years old complained about tension-type headaches, fatigue, weakness, anxiousness, associated with periodic blood pressure (BP) rises to 190-200/90 few times per day. A long duration of the disease and the absence of stable treatment effect led to mental exhaustion, emotional instability, sleep disturbance. The combination of perindopril-indapamide-amlodipine was taken by the patient in maximal dosage. Electrocardiography and echocardiography showed the features of modest left ventricular hypertrophy. Diastolic disfunction was presented by impairment of relaxation. The diagnosis was: arterial hypertension, ІІ stage, grade 2, risk 3. Crisis course. Asthenic vegetative syndrome.

 Such medications as nebivolol, passiflora extract were added to previous drug therapy.

 After a week of treatment, the general state did not improve. On a 24-hour basis immediate, not provoked by external factors rises of BP to 180-200 mm Hg occurred. The patient tried to manage the episodes by captopril with hydrochlorothiazide, farmadipine.

 The last medication provoked sharp facial and body redness, itch, and lower limbs oedema.

Taking into account the insufficient effect of complex hypotensive therapy and general state, the patient was hospitalized on 30.04.2019. Instead of perindopril, telmisartan (influences on vegetative balance) in dosage 80 mg per day was prescribed, instead of nebivolol, carvedilol (has an additional alpha-blocking effect) was prescribed. Indapamide and amlodipine were still presented in therapy. Taking into account psychasthenic events of somatoform disorder, amitriptyline was also prescribed to the patient in single-daily dosage 0.25 mg in the evening.

 During the next few days, the number of hypertensive crises decreased, however headache and weakness were still present because of BP rises throughout the day. Taking into account insufficient (subjective) hypotensive treatment effect, 24-hour automatic BP monitoring was conducted, due to which the numerous BP rises were registered in the day time(maximum to 182/98 mm Hg). In 10 days regardless therapy modification, which included telmisartan replacement by lisinopril, lercanidipine 10 mg prescription instead of amlodipine (the patient complained about oedema), the addition of veroshpirone 25–50 mg, the rises of BP up to 170–180/90–100 mm Hg remained. That was treated by additional administration of urapidil, magnesium sulfate infusions, diuretics. Regardless of normal sonography measures of adrenal glands, the normal rate of Potassium in serum (4.2 mmol/l) and veroshpirone hypotensive effect insufficiency, the patient was directed to the further examination of adrenal pathology.

 Within daily diuresis 2650 ml such results of laboratory tests were received in a vertical position during the first two hours after sleep: active renin < 0.01 ng/ml (normal 7,54–42,3), aldosterone 7,5 ng/ml (normal 7–30), metanephrines 46,9 mcg/24 hours (normal 25–312).

 Taking into account the low level of renin with normal rates of aldosterone and metanephrines, the medications, which block renin-angiotensin-aldosterone system (RAAS), were canceled and moxonidine in dosage 0,3 mg twice per day was prescribed. During the next 4 days of ambulatory monitoring, BP was stable with maximal rates 120–130/60–70 mm Hg. Catamnesis: in 8 days patient reported by phone about a gradual decrease of systolic BP to 110-120 mm Hg and the absence of hypertensive crises. The next 24-hour automatic BP monitoring observed the mean BP level 118/75 mm Hg (maximal 134/93 – during load).

 Taking into consideration the levels of minimal and maximal BP during the day, the dosage of moxonidine was recommended to be decreased to 0.2 mg twice daily.

 During the discussion, the specificities of moxonidine usage in patients with AH with and without comorbidity are presented and the results of comparative studies are provided.

 Keywords: arterial hypertension, resistant form, low renin level in blood plasma, imidazoline receptor blockers, moxonidine.

 Резюме. Представлено випадок перебігу резистентної АГ до звичайної медикаментозної терапії – низькоренінової форми – та наведено алгоритм медикаментозного лікування.

 Хвора К., 72 років, скаржилася на стискальний головний біль, запаморочення, загальну слабкість, відчуття тривоги, що пов’язані з періодичними підвищеннями АТ до 190–200/ 90 мм рт. ст. кілька разів на добу. Тривалий перебіг хвороби та відсутність стійкого ефекту від лікування призвели до психічного виснаження, емоційної нестабільності, порушень сну. Останнім часом приймала комбінацію периндоприл – індапамід – амлодипін у максимальній дозі. На ЕКГ та ЕхоКГ – ознаки помірної гіпертрофії лівого шлуночка. Діастолічна дисфункція за типом порушення – розслаблення. Діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2-го ступеня, ризик 3. Кризовий перебіг. Астено-вегетативний синдром.

Клінічна оцінка, діагностичне і прогностичне значення деяких сучасних лабораторних досліджень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця

УДК 616.1–092:577.112.02


Катеренчук І. П.

Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава, Україна


 Katerenchuk I. P.

Ukrainian Medical Stomatological Academy, Poltava, Ukraine

Clinical Assessment, Diagnostic And Prognostic Significance of some Modern Laboratory Research in Patients with Ischemic Heart Disease


The review article analyzes domestic and foreign literature sources to evaluate the possibility of new diagnostic tests usage in patients with coronary heart disease.

 Having a wide range of diagnostic and prognostic features, it is advisable to perform diagnostic tests to determine the presence and level of markers, the chronic inflammatory process activity (neopterin), endothelial dysfunction (fractalkine), regulation of angiogenesis in acute myocardial infarction (vascular endothelial growth factor), chronic heart failure prediction (galectin-3) and as a predictor of coronary heart disease severity and outcome (endothelin-1). It is noted that neopterin is an inflammation marker and an integral indicator of immune system activation, which reflects the functional activity of macrophages in the peripheral blood. Its level correlates with the prevalence of atherosclerotic process, the degree of artery stenosis, the concentration of homocysteine, fibrinogen and uric acid.

 Fractalkine enhances the leukocytes migration from the bloodstream to the tissues by enhancing selectin-mediated binding, causing adhesion and ultimately, the migration of leukocytes across the endothelial space. The prognostic significance of fractalkine in the presence of haemodynamically significant stenosis of the coronary arteries was established. The method of correlation analysis determined the relationship between the level of fractalkine and heart failure clinical manifestations.

 Vasculoendothelial growth factor regulates the processes of angio- and arteriogenesis in acute myocardial infarction, it is an important indicator used to assess the severity of left ventricular damage and forecasting of its pathological remodeling.

 Endothelin-1 is considered primarily as a marker and predictor of the severity and outcome of cardiovascular disease - myocardial infarction and coronary heart disease in general. The normal values of the above indicators are given.

 The analysis of the obtained results is most appropriate to be carried out in combination with other traditional clinical and laboratory parameters, which significantly increases the diagnostic and prognostic value of the results of the laboratory examination.

Keywords: neopterin, fractalkine, vascular endothelial growth factor, galectin-3, endothelin-1.


 Резюме. У сучасних умовах перед лікарем кардіологом та сімейним лікарем постає завдання максимально швидко діагностувати серцево-судинну патологію на початкових її стадіях з метою своєчасного лікування та профілактики, стратифікації кардіоваскулярного ризику. Визначення основних груп біологічних маркерів і ролі кожного з них в оцінюванні ризику розвитку, прогресування та можливих ускладнень кардіоваскулярних хвороб є актуальною проблемою сучасної кардіології.

 Незважаючи на велику кількість запропонованих до використання біомаркерів серцевосудинних захворювань, висока діагностична ефективність з достатнім рівнем доказовості доведена не для всіх. В оглядовій статті розглянуті можливості, діагностична та прогностична значущість біологічних маркерів, які все ширше застосовуються в повсякденній клінічній практиці, наведені їх нормальні показники та зміни при різних проявах ішемічної хвороби серця, визначено діагностичне та прогностичне значення.

 Ключові слова: неоптерин, фракталкін, васкулоендотеліальний фактор росту, галектин-3, ендотелін-1.

Страница 1 из 3